НОВИНИ
ОПЕРАТИВНА СТАТИСТИКА
Аналітика

Природний газ. Шлях від експортера до імпортера

13 Червня 2016 23:00

Аналітична служба Центру досліджень енергетики продовжує серію публікацій, присвячених зменшенню імпортозалежності економіки України. У третій частині нашого дослідження ми проаналізували структуру постачання, напевно найбільш проблематичного енергоресурсу, — природного газу.



За різними оцінками розвідані світові запаси природного газу категорій А, В, С1 (вважається, що запаси цих категорій є промисловими і можуть бути повністю вилучені) складають від 180 до 202 трлн куб. м. Запаси категорії С2, C3 (попередньо оцінені) та D1, D2 (потенційні, прогнозні), можуть збільшити розвідані запаси в 1,5-1,8 рази.

Найбільшими розвіданими запасами природного газу володіють РФ, Іран та Катар, значні запаси мають США, Саудівська Аравія, Туркменістан Венесуела та ОАЕ. Зазначимо, що різні методики по-різному класифікують наявні запаси, тому перелік країн може змінюватись, але двадцятка країн-лідерів мають в своєму активі близько 90% світових запасів блакитного палива.

Топ-20 країн світу за запасами газу

Проте, наявність запасів не завжди визначає країну як вагомого гравця на світовому ринку природного газу. Є географічні, економічні та політичні нюанси, які визначають обсяги та спрямованість потоків блакитного палива.

На скільки років вистачить світових запасів? Що очікувати Україні? Які енергетичні потоки можуть задовольнити наші потреби в природному газі? Ці питання хвилюють та постійно є предметом дискусій, гучних заяв, політичних спекуляцій та навіть міжнародного шантажу. Давайте розберемося.

За рахунок природного газу задовольняється 21,2% світової потреби в первинній енергії (данні МЕА, 2012 р.), що за обсягами складає 3,4 трлн куб. м на рік. При збереженні сталого видобутку, запасів категорій А, В, С1 вистачить на 53 – 59 р., а загальних, включно з прогнозними непідтвердженими запасами категорії D, не більше ніж на 100 років.

Але видобуток змінюватиметься. Виснаження родовищ зменшить їх дебіт. Якщо деякий приріст на 20-40 річну перспективу можливо досягти за рахунок введення в експлуатацію нових родовищ, свердловин, будівництва нових магістральних газопроводів та LNG-терміналів, то на більш віддалену перспективу варто очікувати тільки зменшення обсягів видобутку енергоносія, що подовжить час його використання до 120-150 років, але частка в світовому енергетичному балансі буде поступово скорочуватись.

Також на віддалену перспективу варто очікувати значного збільшення використання відновлюваних та інших альтернативних видів енергії, що впливатиме на споживання природного газу.

Від загальносвітового видобутку природного газу 30% постачається на експорт. Світові експортно-імпортні поставки природного газу становлять 16,8% від загального обсягу зовнішньоторговельних операцій енергоносіїв, на 1,6 відсоткових пункти випереджаючи вугілля та значно поступаючись нафті та нафтопродуктам.

Для відповіді на наступні запитання необхідно визначити місце України в світовому енергетичному потоці природного газу.

Використання природного газу в Україні розпочалось на початку двадцятого століття. Спочатку це був «супутній» газ нафтових родовищ, але починаючи з 20-х років проводяться роботи з буріння газових свердловин, а після приєднання до СРСР західної України, (1939 р.) розвиток газовидобувної та відповідної газотранспортної галузей суттєво активізується.

Значне щорічне поповнення розвіданих запасів та вигідне географічне положення визначили Україну як активного експортера природного газу. Починаючи з 1951 р. український природний газ постачається до Росії, з 60-х років також до Австрії, Білорусі, Болгарії, Латвії, Литви, Молдови, Чехословаччини, а з середини 70-х і до Угорщини.

Активне збільшення видобутку поступово призводить до ситуації, коли поповнення розвіданих запасів вже не може його компенсувати. Максимальних обсягів видобутку - 68,7 млрд куб. м Україна досягла у 1975-1976 рр. В подальшому видобуток протягом 20 років поступово зменшується.

Видобуток природного газу в Україні

Починаючи з 1978 р., після часткового вичерпання родовищ, яке відбувалось на фоні стрімкого розвитку енергоємних галузей промисловості, Україна перетворюється з експортера в імпортера блакитного палива.

Споживання природного газу в Україні

Одночасно з цим, наявність розвинутої системи магістральних трубопроводів закріплює за країною провідну роль транспортера природного газу з інших республік СРСР до країн Європи.

Сучасні розвідані запаси природного газу в Україні складають 1,23 трлн куб. м. Класифікація запасів за іншими методиками зменшує обсяги до – 0,952 трлн куб. м (оцінка ОПЕК) та навіть до 0,6 трлн куб. м (ВР). Згідно ранжування країн світу по запасах природного газу за різними методиками оцінки, Україна посідала 24-26 місце. Однак, третя частина ресурсів газу розміщується в акваторіях Чорного і Азовського морів, і їх видобуток Україною наразі є малоймовірним.

Власний видобуток природного газу досить тривалий період стабілізувався на рівні 18-21 млрд куб. м. Різницю між видобутком і споживанням, яке в декілька разів його перевищувало, і тільки останніми роками значно зменшилось, Україна покриває за рахунок імпорту.

Постачання природного газу в Україну

Природний газ споживають всі без винятку види економічної діяльності, в значних обсягах населення та комунальна енергетика. 

Аналізуючи споживання природного газу за останнє десятиріччя, можемо констатувати, що воно в значній мірі корелюється з фізичними обсягами промислового виробництва і, навіть, перевищує його за темпами зменшення.

Додаткове зменшення споживання можна пояснити адміністративним впливом центральних та місцевих органів виконавчої влади на споживання бюджетними установами та теплокомуненерго, яким було скорочено ліміти постачання енергоносія. Також ціна імпортного природного газу за минулі 10 років збільшилась для України в декілька разів – з 50 дол. США в 2005 р. до пікових значень в 430 дол. США в окремі проміжки часу.

Середньорічна ціна імпортованого природного газу

Нагадаємо, що постановою Кабінету Міністрів № 315 від 27 квітня 2016 року встановлено граничний рівень роздрібних цін на природний газ для населення на рівні 6879 грн за 1000 куб. м (близько 275 дол. США). Збільшення ціни змушує споживачів шукати шляхи зменшення споживання природного газу за рахунок енергозбереження та заміщення його іншими енергоносіями. Споживачі України вже ніколи не матимуть «дешевого» газу, незалежно від джерел його надходження, що впливатиме як на обсяги імпорту природного газу, так і на структуру споживання енергоносіїв підприємствами та населенням.

Основним джерелом постачання природного газу в Україну у 2006-2008 рр. був Туркменістан. Але його частка в імпорті енергоносія за цей період поступово зменшувалась з 72-73% в 2006-2007 рр. до 59% в 2008 р.

Необхідно зазначити, що транспортування Туркменського газу в українському напрямку відбувається через територію РФ. Це стосується й інших республік колишнього СРСР – Узбекистану та Казахстану.

У квітні 2009 р. відбулась аварія на газопроводі Середня Азія-Центр, якій передував конфлікт між РФ та Туркменістаном щодо обсягів та цін на природний газ. Тільки після того, як Туркменістан погодився на умови «Газпрому», в 2010 р. роботу газопроводу поновили, але продаж природного газу Україні «перехопила» Росія.

Частка імпорту природного газу з РФ

З 2,6% у 2008 р. частка імпорту з Росії у 2009 р. збільшилась до 58,4%, а у 2010 РФ, в повній мірі використовуючи монопольне становище транспортувальника природного газу з колишніх республік СРСР до нашої країни, повністю зайняло «нішу» на українському ринку природного газу. У 2011 р. на український ринок востаннє (станом на початок другого кварталу 2016 р.) вийшли постачальники з Середньої Азії. Їх сумарна частка склала близько 11% від обсягів імпорту в Україну природного газу. Інші 89,3% імпортували з РФ.

У 2012 р. Україна імпортувала 52,7 млн куб. м газу з Німеччини, започаткувавши практику купівлі природного газу в країнах Європи. У 2013 р. розпочався також імпорт з Польщі та Угорщини, а у 2014 р. з Люксембургу, Норвегії, Словаччини та Швейцарії. У 2015 р. РФ ще залишається найбільшим постачальником природного газу в Україну, але її частка скоротилась до 37,2%. Інші 62,8% постачаються вже з десяти країн Європи.

В загальному постачанні українським споживачам природного газу залежність від постачання з РФ складала: у 2011 р. – 72,1 %, у 2012 р. – 62,1 %, у 2013 р.- 56,2 %, у 2014 – 35,5%, а у 2015 р - 18,2%.

Таким чином, домінуючим постачальником природного газу в Україну РФ була з 2009 по 2015 рік. Однак, як ми чудово розуміємо, походження природного газу, який ми купуємо в Європі, фактично не змінилось, і якщо магістральні трубопроводи будуть перекриті, як це неодноразово вже відбувалось, його продаж, а точніше перепродаж, здійснюватися не буде.

Необхідні реальні джерела альтернативного, «фізичного» постачання природного газу в достатніх обсягах, не пов’язані з будь-якими послугами «Газпрому».

Значними за обсягами запасами природного газу, які сумарно значно перевищують російські, володіють країни центральної та західної Азії. Але наявність геополітичних перешкод поки що не дозволяла здійснювати поставки з цього регіону трубопровідним транспортом до країн Європи.

Експерти значні надії покладають на проекти Південного газового коридору (в тому числі ТАНАП та Трансадріатичний газопровід), який дозволить спрямувати газовий потік азійських країн через територію Туреччини до Європи.

Також досить реальним для практичної реалізації є постачання природного газу в Україну за допомогою морських LNG-терміналів Польщі, Італії або інших країн Європи, які їх мають або будують.

Зазначимо, що проект морського українського терміналу, внаслідок труднощів судноплавства через Босфор, вбачається малоймовірним і може бути реалізованим тільки при налагодженні постачання через країни, які мають вихід до Чорного моря з «азійського» боку – Туреччини чи Грузії.


Олександр Мельник

ОПЕРАТИВНА СТАТИСТИКА