loading...

Забули пароль?
×
Вхід / Реєстрація / Підписатися на розсилку
Поля з відміткою * обов'язкові для заповнення

 


Центр досліджень енергетики

Мирне співіснування – «Енергетики VS Екологи»

17.08.2017
Мирне співіснування – «Енергетики VS Екологи»

З набуттям незалежності у посаг Україна отримала енергосистему УРСР, яка з 1991 року до тепер не дуже змінилась.

Атомна генерація стабільно залишається базовою та забезпечує задоволення необхідного мінімуму потреб. А в останні три роки взагалі виконує функцію «рятівника енергосистеми» України. Загальна генеруюча потужність атомної енергетики країни сягає понад 13 ГВт. Це багато, але не достатньо для задоволення всіх потреб держави. Тим паче, що АЕС працюють «в базі» і не можуть оперативно збільшувати-зменшувати виробництво електроенергії в часи «піків» та «провалів». Проблеми пікового навантаження на енергомережу країна продовжує покривати шляхом спалення великого об’єму вугілля на ТЕС (загальна частка ТЕС у відпуску електроенергії у 2016 р. становила понад 32%), або за рахунок ВДЕ…

Однак, вітчизняні ТЕС та ТЕЦ аж ніяк не підпадають під визначення «взірець технічного прогресу». Більш того, модернізація енергоблоків ТЕС - процес витратний та довготривалий й фінансується переважно коштом платників податків, оскільки європейські фінансові інституції не кредитують проекти, що суперечать останнім енергопакетам ЄС «Про обмеження викидів деяких забруднюючих речовин в атмосферу від великих установок спалювання».

Головна прикра відмінність нашої країни від інших країн та регіонів світу полягає ще й у неможливості чіткого формування прогнозу розвитку енергетичної галузі на майбутнє. Й це попри те, що агресія з боку Росії та всі «вугільні негаразди» мали б «заохотити зацікавлені сторони» до більш ретельної та професійної роботи в цьому напрямку…

Для забезпечення надійності, стійкості та ефективності роботи об’єднаної енергетичної системи України непогано було б створити збалансовану структуру шляхом введення додаткових маневрових потужностей. Зараз в балансі ОЕС гідроелектростанції не перевищують 9,1%, проти 15% оптимальних, що зумовлює дефіцит як маневрових, так і регулюючих потужностей (ОЕС не вистачає щонайменше 2000 МВт регулюючих потужностей).

Однією з альтернатив для «маневрів» міг би стати стрімкий розвиток використання відновлюваних джерел енергії (ВДЕ) шляхом розвитку альтернативної енергетики, яка візьме на себе регулювання добового графіка. В «Енергетичній стратегії України до 2035 року» розвиток цього сегменту передбачений на рівні 5,5% у 2020 р. та до 20% - у період до 2035 року (включаючи всі гідрогенеруючі потужності). Однак запропонована стратегія не передбачає виконання індикативної цілі у 2020 р., а відтерміновує її до 2025 р… а зрегульовані правила ведення бізнесу (які постійно змінюються) формують нестабільний інвестиційний клімат.

І все ж таки 13 липня 2016 р. уряд ухвалив «Програму розвитку гідроенергетики до 2026 року» (далі – «Програма»), де зокрема йдеться про будівництво шести нових ГЕС на річці Дністер. А вже 8 грудня 2016 р. компанія ПАТ «Укргідроенерго» через систему ProZorro оголосила тендер (з очікуваною вартістю - 155 млн грн) на підготовку техніко-економічного обґрунтування на будівництво Верхньодністровського каскаду ГЕС.

 

Річки спотикання…

Після затвердження «Програми» в ЗМІ розгорнулась справжня інформаційна битва між екологами та енергетиками. Екологи виступають категорично проти реалізації цієї «Програми», оскільки, на їх переконання, її виконання завдасть непоправної шкоди флорі та фауні країни.

Це стосується й будівництва Верхньодністровського каскаду ГЕС, Канівської ГАЕС, добудови другої черги ГАЕС на Дністрі, спорудження Каховської ГЕС-2 та каскаду ГЕС у верхній частині Дністра… Оскільки стратегія передбачає досить агресивний розвиток сектору гідроенергетики: будівництво великих ГЕС та ГАЕС, до яких екологи мають питання.

Дністровське водосховище утворене затопленням частини долини Дністра. Площа поверхні 142 км кв (фото Ігор Меліка)

Довідка: Дністер - одна з найкрасивіших річок у Європі, друга за величиною в Україні (протяжність 1365 км). Дністровський каньйон - найдовший у Європі (250 км). У 2008 р. Дністровський каньйон було визнано одним із семи природних чудес України. А на Червоній Горі біля села Берем’яни (Бучацький р-н) влітку температура повітря на поверхні девонських червоних пісковиків сягає 50-60 градусів й тут росте 95 видів рослин, більшість з яких рідкісні залишки флори третинного періоду. У 2010 р. Дністровський каньйон отримав статус Національного природного парку й був включений до переліку перспективних заповідних об’єктів всеєвропейської «Смарагдової мережі» (об’єкти охороняються згідно Бернської конвенції, яку Україна ратифікувала, а також згідно з Угодою про асоціацію між Україною та ЄС). 

Аргументи екологів

Найбільше занепокоєння викликає в Міністерство екології та природних ресурсів реалізація проектів на річці Дністер. Оскільки серед унікальної природи верхнього Дністра на ділянці у 220 км (Тернопільська, Івано-Франківська, Чернівецька та Хмельницька обл.) планується побудувати шість руслових, дериваційних низьконапірних ГЕС з каскадом водосховищ об’ємом у 147 млн кубометрів.

В міністерстві заявляють: «…заплановані будівництва порушують закони «Про природно-заповідний фонд», «Про Червону книгу», «Про тваринний світ». В результаті реалізації Дністровського проекту буде знищено прируслові та руслові природні комплекси національного природного парку «Дністровський каньйон», частину природних комплексів національних природних парків «Хотинський» та «Галицький». Крім того, у Дністрі мешкають риби занесені до конвенції про охорону дикої флори та фауни Європи, а території національних парків є об'єктами-кандидатами «Смарагдової мережі Європи», створення якої передбачене угодою про асоціацію з ЄС.

 … у разі здійснення зазначеного будівництва буде знищено всі прируслові та руслові природні комплекси національного природного парку «Дністровський каньйон», частину природних комплексів національного природного парку «Хотинський» та частину Галицького національного природного парку, низка об’єктів природно-заповідного фонду інших категорій. Практично ріка Дністер перетвориться на каскад водосховищ, а тому втратить свою туристичну привабливість, яка значно зросла останнім часом. Дністер також втратить своє значення як меридіональний природний коридор загальнодержавного значення…»

Природозахисники, в свою чергу, наполягають, що з Дністром станеться теж саме, що з Дніпром після більш як півстолітнього існування Дніпровського каскаду водосховищ: затоплення великих територій, що втратили господарську продуктивність, туристичну привабливість; підвищення рівня ґрунтових вод із підтопленням/осушенням земель; знищенням біорізноманіття та загальною деградацією річкової екосистеми, яка не зможе самовідновлюватись.

Бакотська затока – Дністровське водосховище (фото Ігор Меліка)

Також природозахистники наполягають, що «Програма» лобіює бізнесові інтереси компанії «Укргідроенерго» та була прийнята абсолютно непрозоро: «Компанія «Укргідроенерго» не тільки розробляла цю програму, вона її лобіювала і домоглась того, щоб її прийняли на засіданні уряду. Вода існує не тільки для того, щоб крутити турбіни і охолоджувати реактори АЕС. Це не тільки ресурс - це важливий чинник для регулювання клімату, це осередок життя сотень тисяч видів в тому числі й людини…»

 

Аргументи енергетиків 

Енергетики наполягають на тому, що розвиток потенціалу гідроенергетики дозволить знизити до мінімуму споживання дефіцитного вугілля та газу та зробити великий крок на шляху до енергонезалежності країни:

«В Україні й досі працюють вугільні станції, які не відповідають європейським нормам екологічності: викиди шкідливих речовин перевищені в десятки, сотні, а подекуди й тисячі разів. Але все частіше лунають пропозиції щодо відтермінування виконання екологічних вимог. Мова йде про те, щоб такі станції продовжили своє існування і після 2025 року і чомусь в цих питання екологи не надто активні. 

Й це попри те, що робота цих застарілих блоків вкрай негативно впливає на здоров’я людей. Лише за оцінками Всесвітньої організації здоров’я, Україна у 2016 році зайняла перше місце у світі за кількістю смертей від забруднення атмосферного повітря. Незрозуміло, чому ми не можемо в нашій країні розвивати те, що має потенціал для розвитку. Зараз в Україні гідропотенціал річок працює на рівні 58%, а в Європі на 98%. У нас є така можливість і ми маємо нею скористатись».

Дністровська ГЕС в Новодністровську потужність гідроагрегатів 6х117 МВт (фото Ігор Меліка)

Крім того, брак регулюючих потужностей особливо відчутний влітку, оскільки спека змушує «охолоджуватись», зокрема й «водними процедурами» - це потребує додаткового залучення води, якої, з об’єктивних причин, у річках в цей час недостатньо. Через брак ресурсу виникають обмеження й вмикаються додаткові потужності ТЕС на стратегічному газі та на вугіллі…

Дійсно, зараз гідроенергетика виробляє 10,5 млрд кВт-год, а це в перерахунку на вугілля понад 5,5 млн тонн економії. Добудова першої черги Дністровської ГАЕС у складі 3 гідроагрегатів вже дала економічний ефект для держави. За даними Міністерства економічного розвитку та торгівлі України, щорічна економія складає 125 млн кубометрів газу ($48,128 млн), а також 1,1 млн тонн вугілля ($99,3 млн).

До 2026 р. в «Укргідроенерго» планують збільшити робочу потужність на 8% за рахунок завершення будівництва Дністровської та Канівської ГАЕС (це за розрахунками щорічна економія вугілля - 2,5 млн тонн й 600-800 млн кубометрів газу).

Крім того, введення додаткових маневрових потужностей (після реалізації всіх проектів) дадуть змогу ввести в експлуатацію до 2026 р. - 3300,5 МВт потужностей, а частка гідроенергетики сягне понад - 15,5% відсотка генеруючих потужностей для забезпечення надійності, стійкості та ефективності роботи ОЕС України. Наприклад, добудова Дністровської ГАЕС збільшить маневрові потужності на 390-400 МВт. А це створить сприятливі умови для інтеграції об’єднаної енергетичної системи України в Європейську енергетичну систему та сприятиме збільшенню експорту електроенергії.

Енергетичні фахівці запевняють, що будівництво каскаду ГЕС не тільки збільшить виробництво електроенергії, насамперед, в енергодефіцитному Карпатському регіоні, а й дозволить боротися з паводками та затримувати воду з атмосферних опадів заради збереження водних ресурсів.

Дністер має протяжність 1362 км (705 км територія України) й оскільки річка бере свій початок у горах (Карпати), тож є непередбачуваною гірською річкою. Дані спостережень відмічають роки найбільших паводків на Дністрі: 1969, 1977, 1988, 1992, 1997, 2001, 2008. До речі, масштабний паводок 2008-го, коли вода котилась зі швидкістю 6000 кубометрів в секунду, а рівень річки піднявся на 7 метрів - почався в розпал літа.

Однак ГАЕС, це не тільки електроенергія, це ще й гаранти-сховща питної води, а останні два роки влітку спостерігалась посуха – й водосток коливався в межах від 30 до 80 кубометрів на секунду (має бути 120), а це вже замало для того щоб безперебійно забезпечувати питною водою населення.

Також в «Укргідроенерго» наполягають, що реалізація проекту дозволить максимально комплексно використовувати водосховища, інфраструктуру та прилеглі території. Насамперед значні території навколо ГЕС та ГАЕС, що є режимними об'єктами та не мають господарського застосування, будуть використані для розміщення об’єктів сонячної генерації (гранична встановлена потужність 60-80 МВт). Компанія вже почала розробку техніко-економічного обґрунтування (ТЕО) для встановлення сонячних панелей на території Дністровської ГАЕС, Канівської та Каховської ГЕС.

Ще одним плюсом гідроенергетики вважають те, що компанія «Укргідроенерго» має добру інвестиційну репутацію та не отримує коштів на реалізацію проектів з держбюджету. Нові об’єкти створять нові робочі місця та сформують базу для нових інвестицій. Всі вже залучені кошти є кредитами від іноземних банків (не більше 2% по кредиту) або грантами від ЄС для розвитку Енергетичної стратегії України. 

Безпосередньо на будівництві задіяні понад 2000 спеціалістів, загалом на реалізацією проекту будуть працювати десятки тисяч українських фахівців, а 80% усього обладнання та матеріалів також вітчизняне. Крім того, великий промисловий об’єкт, здатний працювати майже 100 років, вже «підтягнув» молодих спеціалістів, які залишаються тут жити та створюють сім’ї…

На думку енергетиків, розробка комплексного ТЕО, проведення громадських слухань та отримання висновків експертиз дозволить ухвалити обґрунтовані рішення щодо місць розташування ГЕС. Більш того, наголошують, що висновки щодо шкоди від будівництва ГЕС на територіях заповідного фонду можливо робити тільки після проведення техніко-економічного обґрунтування, яке в обов’язковому порядку буде підлягати державній екологічній експертизі.

 

Надія на компроміс – енергетика Smart Planner 

Тим часом світ активно намагається покращити якість життя та все активніше користується відновлювальною енергією. У 2013 році 22% світового споживання енергії було забезпечене саме завдяки відновлюваним джерелам енергії - 16,4% з яких виробила гідроенергетика (ГЕС та ГАЕС).

Зараз гідроенергетика отримала новий поштовх до швидкого розвитку та активного виробництва енергії завдяки новим та екологічно-безпечним проектам. Світові енергетики визнають, що ГАЕС одна з найефективніших та найбільш екологічних технологій для забезпечення стабільної добової роботи при навантаженнях на енергосистеми, оскільки дозволяє акумулювати електроенергію й використовувати її в час пік, коли відчувається її нестача. Зараз по всьому світу працює 51 ГАЕС з потужністю понад 1 ГВт. Стрімкий розвиток гідроенергетики спостерігається в Грузії, Вірменії, Чорногорії, в США працює 10 ГАЕС, в Японії – 8, а у Таджикистані, згідно з планами уряду до 2020 року, запрацюють 189 малих ГЕС.

«Стара Європа» теж не пасе задніх. В Португалії на річці Рабагао (Rabagаo River) побудовано гібридну електростанцію, що поєднує гідро- та фотоелектричні інновації. Станція «плаває» прямо посеред водосховища Alto Rabagаo Dam. Складається з 840 фотоелектричних панелей (332 МВт-год у рік), потужність ГЕС - 68 МВт. Такий комбінований об’єкт має суттєву перевагу перед класичними – він дозволяє забезпечувати оптимальний режим роботи ГЕС (в день головне навантаження припадає на СЕС, а ГЕС забезпечує виробництво електроенергії в періоди вечірнього пікового споживання).

У Німеччині в промисловому районі Рур (в місті Ботроп, в районі шахти Проспер-Ханієль, проект професора геології Ульріха Шрайбера) відбувається будівництво підземної ГАЕС з перспективною потужністю в 200МВт. Тут будуть викачувати воду зі старих затоплених шахт на поверхню та формувати поверхневі басейни. Енергія буде вироблятись за рахунок різких перепадів висоти до 1 тис. метрів (при необхідності регулювання навантаження - потоки води будуть різко спускати під землю по спеціальним трубам). І це ще не все. Завдяки запровадженню нових технологій нагріту на глибині воду (40-45 градусів) планують використовувати для обігріву будинків в холодні сезони.

Проект подібного типу у 2018 році буде реалізований в Північному Квінследі (Австралія). Тут планують перетворити на ГАЕС глибоку золотоносну шахту. Оцінювальна потужність станції становить близько 250 МВт. А в Канаді планують будувати ГАЕС поруч з залізорудними кар'єрами. Швейцарці ж, після відмови від ядерної енергетики, зараз отримують найбільшу частку споживаної енергії держави – понад 60% саме завдяки гідроелектростанціям…

Таких позитивних прикладів розвитку насправді багато, тим паче, що великі гідротехнічні об’єкти можуть виконувати не лише прикладну енергетичну роботу, а й стати цікавими інженерними пам’ятками, які будуть приваблювати багато туристів. Наприклад, Гребля Гувера - Hoover Dam (США), або найвище з водосховищ на річці Іль (приток Рейна) - водосховище Сильвретта – Silvretta (гори Альпи, на висоті 2040 м), яке теж є туристичною зоною з мальовничими пейзажами, а не закритим об'єктом. До речі, це місце цікаве ще й тим, що тут проходить вододіл між водами найбільших європейських річок - Дунаю та Рейну.

Українська гідроенергетика теж має всі шанси на кращі зміни. Європейський Інвестиційний банк охоче кредитує проекти ПрАТ «Укргідроенерго» щодо реконструкції обладнання та турбін (у лютому 2017 р. було отримано черговий транш кредиту на 22 млн євро). І якщо тенденції розвитку зберігатимуться та продовжаться - українські ГЕС не тільки збережуть рівень виробництва електроенергії, але й нарощуватимуть гідроенергетичний потенціал України.

Як би там не було і як би не склалось, але Україна ратифікувала «Паризьку угоду» і мусить виконувати свої зобов’язання - досягти максимальної частки відновлювальних джерел енергії до 2050 року в секторі електроенергетики та створити передумови для повної декарбонізації економіки.

Розвиток ВДЕ в світі - це багатомільярдна галузь зі сформованою конкуренцією серед постачальників, яка стимулюється законодавчо та підкріплюється міжнародними зобов'язаннями. Вкрай важливо, щоб на момент прийняття остаточних рішень та узгоджень техніко-економічних обґрунтувань були враховані всі аспекти будівництва: безпосередній та незворотній вплив на життя людей, на природу, на «економіку виробництва електроенергії», на туризм, на екологію, на історію країни…

Поки ж через постійні чвари та політичні вподобання зацікавлених осіб, Україні, про енергетичну незалежність залишається тільки мріяти…

Нагадаємо, «Укргідроенерго» будує Дністровську ГАЕС - «№1 в Європі!»

 

Ключові слова:

Матеріали за темою:

Останні новини

20 Квітня

Комментарі (0)



Будь ласка, авторизуйтесь чи зареєструйтесь для коментування