НОВИНИ
ОПЕРАТИВНА СТАТИСТИКА
Аналітика

Вугільна електрогенерація в опалювальному сезоні 2015-2016: прогнози та перспективи

17 Серпня 2015 23:00

Проблематика вітчизняної енергетики вже другий рік не сходить зі шпальт періодичних видань та викликає суспільний інтерес. Стурбованість громадськості викликана заявами державних посадовців та фахівців галузі щодо проходження опалювального сезону в контексті віялових відключень споживачів від електропостачання. Нажаль, ці заяви мають під собою об’єктивне підґрунтя. Ключовою проблемою останні два роки є нестача вугілля антрацитових марок для вітчизняних ТЕС. У цьому році додалися ще проблеми занизьких тарифів на електрику для вугільної електрогенерації, що вплинуло також і на ситуацію з “безпроблемним” до цього вугіллям газових марок. Це відбувається на фоні інфляції та постійного зростання собівартості видобутку вугілля.

Якщо поглянути на структуру української електрогенерації, то ТЕС мають більше половини від усіх встановлених потужностей країни – приблизно 27 ГВт і виробляють в опалювальний сезон близько 25% від усієї електроенергії, а у години пікових навантажень - до 40%. Тому питання забезпечення станцій вугіллям є стратегічним с точки зору стабільної роботи всієї об’єднаної енергосистеми країни.

В основу дослідження покладені показники виробництва електроенергії та використання вугілля на українських ТЕС у опалювальні сезони 2013-2014 та 2014-2015 років. За опалювальний сезон прийнято період з листопада по березень включно, тобто 5 місяців. Звісно, «класичний» опалювальний сезон починається приблизно з 15 жовтня і закінчується 15 квітня, тобто продовжується 6 місяців. Але початок і завершення сезону у різних регіонах країни проходить у різні терміни і значно залежить від малопрогнозованих факторів, таких я погодний вплив, тому мінімальний розмір опалювального сезону ми прийняли 5 місяців.

Виробництво електроенергії в 2013-2014 та 2014-2015

 

Сукупне виробництво електроенергії на ТЕС за п’ять місяців опалювального періоду 2013-2014 склало 32829 ГВт-год, у наступному сезоні 2014-2015 – 24755 ГВт-год. Падіння виробництва склало приблизно 23%. Такий показник обумовлений спадом промислового виробництва та теплою зимою, яка виявилась найтеплішою за останні 20 років. Якщо 23% розкласти на складові, то отримаємо наступне: 15% склало падіння промислового виробництва за найгіршими оцінками фахівців і 8% додав погодний фактор.

Займатися прогнозами погоди – невдячна справа, але можна з великою вірогідністю передбачити, що прийдешня зима буде типовою для останніх років, тобто схожою на зиму 2013-2014. Саме про це кажуть попередні прогнози Гідрометцентру та іноземних джерел. Отже, у цьому контексті показники сезону 2015-2016 зменшяться на 15% відносно сезону 2013-2014, адже промислове виробництво, з одного боку не буде падати надалі (бо вже нема куди), а з іншого, навряд чи продемонструє значне зростання. При цьому, пропорційне розподілення генерації між ТЕС за марками вугілля збереже тенденцію сезону 2014-2015 (30%/70% відповідно антрацитове/газове). Тому прогноз виробництва електрики у 2015-2016 може мати такий вигляд:

Як бачимо з графіку, прогнозоване виробництво електрики може сягнути 27900 ГВт-год. При цьому станції на газових марках вугілля можуть виробити близько 19500 ГВт-год, а на антрацитових – до 8400 ГВт-год.

Якщо проаналізувати витрати вугілля на виробництво електрики у сезонах 2013-2014 та 2014-2015, то картина буде наступною:

Сукупні витрати вугілля на виробництво електроенергії у опалювальному сезоні 2013-2014 склали 15145,1 тис. т, у сезоні 2014-2015 – 11703,5 тис. т або приблизно 77% від попереднього. Тобто падіння споживання склало орієнтовно 23%.

При цьому, якщо розібрати показники питомого споживання вугілля на станціях, то можна зауважити, що при рівності відносних показників падіння виробництва та споживання палива (23 %), у сезоні 2014-2015 станції працювали з іншими показниками ефективності. Під ефективністю роботи розуміється використання палива на виробництво 1 МВт-год. Так у сезоні 2013-2014 на виробництво 1 МВт-год витрачалося в середньому: антрацитового вугілля – 0,45 т, а газового – 0,47 т, проте у сезоні 2014-2015 антрацитового – 0,43 т, газового – 0,49 т.

Для того, щоб спрогнозувати потреби в вугіллі у наступному опалювальному сезоні 2015-2016 за базу розрахунку приймаємо спрогнозоване вище виробництво електрики. Для перерахунку виробництва електрики в обсяги необхідного вугілля, краще використати найгірші показники ефективності використання вугілля за останні два сезони: для ТЕС на антрациті – 0,45 т/МВт-год, на газовому – 0,49 т/МВт-год. Таким чином отримаємо наступні показники по вугіллю на опалювальний сезон 2015-2016:

Таким чином сукупні потреби у вугіллі, за нашими розрахунками, складуть 13370 тис. т, з яких вугілля антрацитових марок – 3770 тис. т, а газових – 9600 тис. т. Зараз на складах ТЕС вугілля антрацитових марок не більше 100 тис. т, газових приблизно 750 тис. т.(не враховані данні по Луганський – працює майже у режимі «острова», Старобешівська та Зуївська – на окупованих територіях).

Тут важливо зауважити, що приблизно такі ж цифри щодо потреби українських ТЕС у вугіллі на опалювальний сезон 2015-2016 отримали в результаті свого дослідження фахівці американсько-канадсько-європейської експертної групи, що працювала протягом липня разом з українськими фахівцями над створенням Плану підготовики об’єктів ПЕК до ОЗП 2015-2016 та його проходження, що був нещодавно затверджений Кабміном. При цьому, іноземні фахівці застосовували аналітічно-розрахункову методику, на відміну від аналітично-порівняльної, що була використана при підготовці цього матеріалу. Отже, можна стверджувати, що наведені цифри мають високий рівень вірогідності та точності.

Як випливає з графіку помісячного використання вугілля, у наступному сезоні існуюче сукупне завантаження складів на станціях не зможе задовольнити потреби у виробництві електрики навіть протягом календарного місяця. При таких показниках, якщо ситуація не зміниться на краще до початку осені, під час опалювального сезону за календарний місяць потрібно переміщувати залізницею 1,5 – 2,5 млн т вугілля. А це може взимку стати проблемою, враховуючи стан рухомого складу та можливої відсутності необхідної кількості вугілля на складах шахт, адже ціна вугілля 1100 грн/т не дає можливості вкладати кошти в розробку нових лав, а старі на той час почнуть вичерпуватися. Окрім того, під час неоголошеної війни покладатися на логістику досить безвідповідально, адже підірваний навіть «маленький» мостовий перехід заблокує постачання вугілля на станцію мінімум на один–два тижні. А при існуючому зараз заповненні складів, така ситуація означає зупинку потужностей. Це щодо вугілля газових марок.

Особливо гостро постає проблема з антрацитовим вугіллям, яке знаходиться на складах шахт окупованої території – більше 2,5 млн т і воно вивозиться недостатніми темпами. Але є сподівання, що ситуація зміниться на краще і не в останню чергу завдяки діям Антикризового енергетичного штабу уряду. Так, якщо ще кілька тижнів тому з трьох можливих маршрутів вивезення антрациту з НКТ працював лише один (і той не на повну потужність), то сьогодні вже починаються перевезення по всіх трьох маршрутах. Це дає привід для певного, хоча і досить стриманого оптимізму.

Щодо імпорта вугілля морем – тут також є позитивні зрушення: перші 80 тис. т з ПАР вже розвантажуються та надходять на станції. Проте сподівання на африканське вугілля є дещо перебільшеними: наразі, фізично доспуні “вільні” об’єми вугілля в ПАР для України не перевищують 500 тис. т. Нажаль, наскільки нам відомо, пошуки інших джерел надходження вугілля зараз державними установами не провадяться.

Сподіватися на вугілля з РФ не слід, зважаючи на політичну ситуацію. Залишається вугілля з США, Австралії та В’єтнаму. Але це вугілля буде мати ціну, що суттєво перевищує 60 дол./т – саме на таку ціну наразі орієнтується регулятор та профільне міністерство. З іншого боку, якість цього вугілля також буде значно вищою, за вугілля з ПАР та за вітчизняний антрацит, а отже фінальна різниця в ціні енергії буде не настільки разючою.

Але, незважаючи на якість, грошей на закупівлю імпортного вугілля відверто не вистачить, тобто потрібно буде звертатися по фінансову допомогу до міжнародних фінансових організацій. З огляду на певну інерційність цих організацій, процес (можливого) отримання грошей триватиме кілька місяців...

Слід зазначити, що, на наш погляд, проблема з вугіллям у значній мірі виникла через незбалансовану тарифну політику, яка призвела до фінансового “зубожіння” основних гравців вугільної електрогенерації. Низький тариф на електроенергію для ТЕС з одного боку і декларовані профільним міністерством низькі ціни на видобуте вугілля – з іншого боку, призводять до вимивання коштів у компаній-виробників, як приватних, так і державних. Адже існуючий тариф для ТЕС є нижчим від собівартості виробництва з огляду на те, що комерційна вартість вугілля, що її декларують всі ГК ТЕС, включаючи державну компанію «Центренерго», становить більше 1500 грн/т, а не 1100 (1320 з ПДВ) – на яку “орієнтований” регулятор (НКРЕКП). Тому зараз у приватних компаній нема вільних грошей, щоб вкладати їх у накопичення складів на зиму. В результаті, цього року ситуація є набагато гіршою, ніж минулого. Так на 1 липня 2014 на складах знаходилося 3,5 млн т, а зараз менше за 1 млн т. І таке становище є чіткім віддзеркаленням браку коштів у підприємств.

Вирішення тарифної проблеми є лише одне – якнайшвидше розробити та запровадити чіткий, зрозумілий, прозорий та чесний механізм формування індикативної ціни на вугілля (як вітчизняне, так і імпортоване). Технічно можна розглядати різні варіанти – створення вугільної біржі, запровадження механізма Національного резерву вугілля, запровадження електронного майданчика торгівлі вугіллям тощо. Головне, що наслідком такого процесу стане прозоре ринкове формування індикативної ціни на вугілля, а отже і механізм тарифоутворення позбудеться заангажованості та важелів штучного “коригування” на користь тих, чи інших сил.

Отже, наразі енергетичний сектор України стоїть перед дуже важким випробуванням. Аналіз показує, що існуючих запасів вугілля на складах ТЕС катастрофічно мало, а наявні темпи його накопичення є, за словами одного експерта, “негативними, тобто від’ємними”. До того ж, відсутні джерела фінансування закупівель.

Але ми маємо за всяку ціну встигнути накопичити достатню кількість вугілля на станціях, інакше вислів “не пройти зиму” може набути досі нечуваного значення. Адже, якщо палива на ТЕС не вистачить, ми матимемо всі шанси не просто “сидіти певний час без світла”, а отримати глобальну системну аварію – блекаут, розвал системи. Терміни наразі не так важливі. Важливо пам’ятати, що без електропостачання не працюють системи централізованого теплопостачання (опалення). А для того, аби “розморозити”, наприклад, систему теплопостачання в Києві достатньо “всього” 4 - 6 годин. Ще важливіше розуміти, що дві з чотирьох наших атомних електростанцій фізично не можуть бути виведені у відокремлений – островний – режим роботи, а отже, в разі великої системної аварії, ми матимемо шанси показати світові одразу декілька розплавлених активних зон... 


Тарас Малишевський

ОПЕРАТИВНА СТАТИСТИКА