НОВИНИ
ОПЕРАТИВНА СТАТИСТИКА
Інтерв’ю

Незамінний атом - майбутнє закладається в минулому!

03 Квітня 2016 23:00

Високі ціни на енергоресурси для промисловості призводять до підвищення цін на різні види продукції. Як результат – населення сплачуючи невеликі рахунки за спожиту електроенергію, все одно заплатить реальну ціну, але вже при купівлі товарів та послуг за завищеними цінами. Головна проблема – це ручне регулювання ринку електроенергетики з подекуди дискримінаційними, або ж навпаки з досить толерантними до деяких гравців правилами гри на ринку.

Зрозуміло, що в продовження розмови про вітчизняну атомну генерацію я не могла не підняти тему тарифів, перехресного субсидіювання, запровадження нової моделі ринку електроенергії та ін. Цього разу на мої питання відповідаладиректор з питань інформації та зв’язків з громадськістю Асоціації «Український ядерний форум», провідний експерт з ядерної енергетики Ольга Кошарна.

- Ольга Павлівна, ви напевно знаєте, що наприкінці 2015 р. Антимонопольний комітет України презентував «Результати комплексного дослідження ринків електричної енергії та енергетичного вугілля України», яким визначив, що в Україні діє єдиний Оптовий ринок електричної енергії та не існує ніяких окремих ринків теплової, атомної та інших генерації, а також, що домінуюче становище на ринку займають ДП НАЕК «Енергоатом», ПАТ «Укргідроенерго» (суб'єкти генерації та юридичні особи), а також група компаній ДТЕК. Але ж «Енергоатом», «Укргідроенерго» та ДТЕК конкурують між собою в частині обсягу/виробництва, необхідного для енергосистеми України. Вже на 5 квітня 2016 р. запланован публічний розгляд результатів цього дослідження. Чи правильно нав'язувати їм демонстративну конкуренцію саме в тій моделі ринку електроенергії, яка наразі існує?

- Як можна говорити про монополізм при відсутності конкурентного ринку електроенергії? Хіба споживач може вибирати виробника чи постачальника? Це юридично безграмотно! Наразі у нас існує оптовий ринок електроенергії з одним покупцем в особі ДП «Енергоринок», і всі виробники зобов'язані продавати електроенергію цьому підприємству, а також існує поняття «ринкової влади». Для НАЕК «Енергоатом» та «Укргідроенерго» тариф визначає Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), а не закони ринку - договори між постачальниками - виробниками - споживачами. Говорити про монополізм можна буде тоді, коли запрацює нова модель ринку, в якій працюватимуть двосторонні угоди, балансуючий ринок, ринок на добу вперед та внутрішньодобовий.

Але! В будь-якому випадку, тариф формується за принципом «витрати плюс», і такий тариф аж ніяк не стимулює компанії ні до зменшення собівартості виробленої електроенергії, ні до оптимізації витрат, ні до впровадження більш економічних технологій у виробництві електроенергії.

Зараз це «загальний котел», в який АЕС продає електроенергію по 0,42 грн за кВт-год, ТЕС – близько 0,9 грн, «зелені» - в середньому по 4,4 грн. В результаті, середньоринкова вартість електроенергії для постачальників в березні 2016 р. склала - 1,41 грн за кВт-год (вартість електрики для населення з 01.03.2016 р. складає до 100 кВт-год – 0,57 грн за кВт-год). Але ж різницю між середньоринковою вартістю та тарифом для населення (збитки постачальників електроенергії, обленерго) треба якимось чином компенсувати? НКРЕКП підвищує вартість електроенергії для промисловості й, як наслідок, виникає перехресне субсидування. У всьому світі ціна на електроенергію для промисловості подекуди на 30% менша, ніж для населення. Україна ж знову повертається до того, що державні чиновники з НКРЕКП та Міненерго продовжують «затикати дірки» коштом простих громадян. Оскільки низькі тарифи на електроенергію, газ, воду… - це закономірно завищена вартість промислової та іншої продукції (енергоресурси формують собівартість). В результаті населення все одно платить реальну ціну за електроенергію, але через вартість товарів та послуг.


«Ринок має стати прозорим, конкурентним, орієнтованим на споживача, й урешті-решт змусить енергогенеруючі компанії зменшити собівартість виробництва електрики»


Нова модель ринку електроенергії має вирішити ці проблеми. Ринок має стати прозорим, конкурентним, орієнтованим на споживача, й врешті-решт змусить енергогенеруючі компанії зменшити собівартість виробництва електрики. Але новий законопроект «Про ринок електроенергії» теж недосконалий. Він містить ряд перехідних положень, які визначають обмеження конкуренції на ринку. Наприклад, передбачено, що 75% обсягу електроенергії виробленої «Енергоатомом» (робочої потужності) та 40% річного обсягу компанії «Укргідроенерго» регулюється НКРЕКП та продається гарантованому покупцю. Ці обмеження будуть діяти до 1 січня 2019 р., однак, пам'ятаючи про практику українського парламенту, - в законі про бюджет на наступний рік скасовувати норми інших законів - ніхто не гарантує, що ці обмеження не продовжаться до 2025 р., або й до 2030 р.

Мені імпонує принцип: будь-яка компанія повинна приносити прибуток! «Енергоатому» визначили рамки: «Державна компанія зобов'язана виконувати зобов'язання держави»! Однак, чи не повинна держава виконувати свої зобов'язання з держбюджету?! Всі компанії, зокрема й «Енергоатом», платять податки та відрахування з прибутку, й держава може по-різному впливати на прибуток компанії, й не тільки обмеженнями на ринку. На мій погляд, теза про державні зобов'язання по суті - невірна.

- Питання тарифів вкрай актуальні для будь-якої генерації, чи задовольняє нинішній тариф для НАЕК потреби з модернізації, ремонту та розвитку?

- У минулому році для «атомки» підвищили тариф до 0,42 грн, але інфляція «з’їла» майже все. Попри дворазове підвищення тарифу для населення, перехресне субсидування в грошовому співвідношенні тільки збільшилось: весною 2015 р. місячний обсяг субсидування був близько - 2,5 млрд грн; в січні 2016 р. він збільшився до 4,6 млрд грн, в лютому 2016 становив - 4,2 млрд грн. Українська промисловість у 2014 р. споживала в середньому 44% всієї електроенергії, але у зв'язку з військовим конфліктом на сході, втратою АР Крим, економічною кризою… промислове виробництво у 2015 р. впало більш ніж на 17%. Відповідно впав і рівень розрахунків підприємств за спожиту електроенергію. Результат - розбалансування ринку: ДП «Енергоринок» не розраховується з компаніями, і як ліквідувати цю заборгованість - не знають ні в Міненерго, ні в «Енергоринку».


«Якщо тариф не приносить прибутку, то буде відсутня інвестиційна складова…»


Наведу трохи цифр, борг «Енергоринка» перед «Енергоатомом» у 2015 р. склав 4 млрд грн з урахуванням боргів попередніх періодів, зараз сумарний борг перед компанією понад 10 млрд грн. Через економічну кризу та валютні стрибки у «атомки» з'явилась нова, досі невідома проблема - паливна складова у тарифі перевищила 52% (у 2015 р. НАЕК заплатив за ядерне паливо та за поводження з відпрацьованим ядерним паливом - 644 млн дол.). Це нонсенс! В атомній генерації паливна складова ніколи не перевищувала 25%, це характерно для теплової генерації, де енергоресурси складають близько 70-80% вартості електроенергії. Якщо тариф не приносить прибутку, то буде відсутня інвестиційна складова…

На поточний рік інвестиційна програма затверджена на рівні 3,9 млрд дол. (11%). У 2016 р. два енергоблоки Запорізької АЕС виходять в капітальний ремонт щодо продовження строку експлуатації. До інфляції, при вартості долара 8 грн, весь обсяг робіт по одному блоку оцінювався в 2,5 млрд дол. (реактор ВВЕР-1000), а НАЕК отримав 3,9 млрд на два блоки?! Крім того, існують важливі для України незавершені проекти, які вимагають інвестицій. Один з них - добудова Ташлицької ГАЕС. Українська енергосистема відчуває дефіцит маневрених потужностей (в два рази менше, ніж необхідно за нормами), а гідроенергетика має найкращу маневреність. З 2007 р. й по сьогоднішній день цей проект жодного разу не був врахований інвестиційній програмі. Другий – це будівництво централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива (ЦСВЯП). Цей проект надважливий для України, й взагалі окупається за два роки! Україна щорічно платить РФ близько 250 млн доларів за зберігання українського відпрацьованого ядерного палива.

- До речі, а як Ви прокоментуєте заяву Міненерго про призупинення проекту добудови третього та четвертого блоків Хмельницької АЕС (Х3/Х4)?

- Подібні заяви не роблять честі міністерству і є яскравим прикладом недалекоглядності нинішніх чиновників. Добудова блоків це 5 - 7 років, а у Міненерго чомусь твердо переконані, що за п'ять років наша промисловість не вибереться з кризи, промислове споживання не зросте, а українська економіка буде продовжувати падіння в безодню?!

На мій суб'єктивний погляд, саме «атомка» витягнула країну зимою 2014-2015 та 2015-2016, більш того - продовжує стабільно працювати при 57% в ринку, а розвитку немає. Навпаки створюються всі умови для збільшення стагнації. Кому, як не інвест-банкіру Демчишину має бути відомо, що масштабне будівництво пожвавлює внутрішній ринок, й при нинішньому падінні ВВП великі проекти здатні оживити економіку - це й нові робочі місця, й енергомашинобудування, й замовлення для підприємств… Великі енергетичні проекти - це завжди підтримка економіки країни! Тим паче, коли вони орієнтовані на експорт. Україна активно веде роботу щодо об'єднання нашої енергосистеми з європейською, й завершення проекту будівництва Х-3/Х-4 пряму пов'язане з енергетичним мостом Україна – ЄС. Саме під цей проект Польща висловила готовність надати кредити та підписати довгостроковий контракт з експорту електроенергії.

Доказом відсутності в Міненерго довгострокового прогнозування є й той факт, що влітку 2015 р. (коли Україна імпортувала електроенергію з РФ – Авт.), міністерство вело розмови про переорієнтування «Бурштинського енергетичного острова» з експорту на внутрішнє споживання. Міністерські чиновники також воліють не згадувати, що Рівненська АЕС через 15 років буде виводити з експлуатації перший та другий енергоблоки, а ще варто згадати про скандал з компанією Skoda JS… Все це - яскраве свідчення нездатності Міненерго ні розробити об'єктивну енергостратегію держави, ні стратегічно спрогнозувати енергетичну ситуацію в країні!

- О! В «Енергоатомі» були небагатослівні в цьому питанні. Розкажіть, а що Вам відомо про ситуацію зі Skoda JS?

- Концептуальне рішення про будівництво Х-3/Х-4, в якому фігурує компанія Skoda JS, було погоджене в жовтні 2014 р. з Міністерством енергетики та вугільної промисловості, з Мінрегіонбудом, з Держатомрегулювання України, з проектним інститутом «Кіевенергопроект», й у всіх цих документах фігурує компанія Skoda JS. Виходить, що Міненерго в 2014 р. або підписало цей документ не тямлячи, що робить, або не читало ці документи?

Допоки не був денонсований контракт з Росією, Україна не могла підписати договір з Skoda JS. Контракт денонсували у вересні 2015 р., а ще у січні 2015 р., НАЕК подав проект розпорядження Кабміну «Про можливість перегляду техніко-економічного обґрунтування в зв'язку з «новими обставинами». В результаті, вже понад рік не можна ні переглянути ТЕО, ні будь-які інші умови проекту - законопроект намертво застряг в Міненерго.

Щодо заяви Демчишина про те, що Skoda JS нібито «не є виробником обладнання…» - компанія Skoda JS має власні виробничі площі! Вона є постачальником реакторів для Калінінської АЕС (Росія) та для АЕС Темелін (Чехія), й постачає до 10 блоків та супутнього устаткування в рік. Відповідно до узгоджених документів саме компанія Skoda JS мала би надати нам реакторну установку, а основні технічні роботи були орієнтовані на вітчизняні проектні інститути, що мають величезний досвід у виконанні таких робіт.

Я не знаю всіх подробиць «історії з Мартиненком», але можу стверджувати, що Skoda JS працює виключно за європейськими правилами. У компанії дійсно є російський капітал, але це не державний капітал, на кшталт «Росатома», це приватний капітал. Вся діяльність Skoda JS здійснюється в Євросоюзі й у відповідності із законодавством Євросоюзу під контролем «Євроатому» та Єврокомісії. Більш того, при складанні техніко-економічного обґрунтування, оціночна вартість Х-3/Х-4 склала 5 млрд євро. Нам зараз ніхто не добудує два енергоблоки за такі гроші!


Skoda JS готує позов до суду щодо «паплюження ділової честі та репутації компанії» саме у зв'язку з заявами Демчишина»


Нині, якщо будувати «з нуля в чистому полі», вартість складе близько 7 млрд євро за один енергоблок (Росія зараз будує в Білорусі блок - 7 млрд). За наявності нового партнера, необхідно буде знести всі готові конструкції, а демонтаж - це додаткові кошти. Також Україна втратить вже вкладені в будівництво та в обладнання гроші - більша частина обладнання для Х-3 вже законсервована на складах, потрібен тільки реактор. Цей проект з будь-якої точки зору вигідний для України, в ньому задіяне й українське обладнання, й 70% будівельної індустрії, та ін. Але! Технічно завершити його зможе або Skoda JS, або ж Росія…

Наведу приклад, будівництво АЕС Бушер в Ірані розпочинала компанія Siemens, надалі проект був зупинений через санкції, а добудовувала вже Росія. Фахівці добре знають про ті колосальні проблеми, які виникли на етапі добудови цієї станції. Вони добре знають, що «запхнути в чужій проект» свої реактори - це занадто дороге задоволення. Для Росії - це було скоріше питання політичної перемоги над Заходом, яке натомість коштувало їй колосальних грошей. І якщо вже будувати новий блок, то залучати необхідно тільки західного постачальника реакторних технологій, й не потрібно ніяких тендерних профанації від Міненерго. Все має відбуватись виключно в рамках стратегічного партнерства - шляхом переговорів.

Я зі своїх джерел знаю, що Skoda JS готує ноту протесту до українського МЗС та до Міненерго саме у зв'язку з заявами Демчишина. Й експертне атомне середовище навряд чи здивує ситуація, якщо компанія Skoda JS звернеться до суду з позовом щодо «паплюження ділової честі та репутації компанії»…

- Ольга Павлівна, перейду до більш політичних питань. Чи здатна Україна на 100% відмовитись від російського ядерного палива?

- На 100%, гадаю, що ні. Згадайте, яку інформаційну «ядерну війну» розпочала Росія проти України навесні 2014 р. Саме тоді відбувались переговори між НАЕК та Westinghouse щодо продовження контрактів. Росія будь-якою ціною намагалась зберегти свій ринок ядерного палива, адже Україна є найбільшим його споживачем за межами РФ й забезпечує половину валютного виторгу компанії-виробника ТВЕЛ (у грошовому виразі це постачання оцінюються в $600 млн за підсумками 2013 р.).

Компанія Westinghouse претендує на постачання палива всього лише на три енергоблоки українських АЕС з реакторами ВВЕР-1000. На решту десять блоків ВВЕР-1000 паливо, як і раніше, буде постачати компанія ТВЕЛ. Але неадекватність російських меседжів досягла своєї мети - захвилювались не тільки українські громадяни, але і Євросоюз.

Згадайте, як перший замголови комітету Держдуми Володимир Гутен направив послання канцлеру Німеччини Ангелі Меркель, у якому попередив про небезпеку відмови українських станцій від розрахованого на них російського ядерного палива, оскільки це призведе до ще однієї Чорнобильської катастрофи. Потім депутат Держдуми РФ Костянтин Затулін в одному з інтерв'ю заявив, що «використання чужорідних ТВЕЛ для АЕС радянського типу - суворо заборонено МАГАТЕ». Цей спіч підхопили РІА «Новости» з посиланням начебто на керівника секції експлуатаційної безпеки Департаменту безпеки ядерних установок Секретаріату МАГАТЕ. Але МАГАТЕ не змовчало й на своєму сайті опублікувало заяву: «інформація не відповідає офіційній позиції МАГАТЕ; вибір постачальника ядерного палива є прерогативою ядерного оператора. Такий підхід не є унікальним для України; будь-яка зміна в постачанні палива для атомної електростанції вимагає ретельної оцінки безпеки та тестування; будь-яка зміна має бути схвалена національним регулюючим органом відповідно до національного законодавства, чинних правил техніки безпеки та передового досвіду».

Вся ця метушня сильно налякала Європейський Союз! Результатом стало міжнародне комюніке «Енергетична безпека ЄС», в якому зокрема зазначено: «задля забезпечення безпеки та недопущення критичних ситуацій для всіх нових ядерних проектів, ще на стадії розробки залучати не менше двох постачальників палива».

Особисто я розцінюю такі дії з боку РФ, як те, що компанія ТВЕЛ має серйозні причини турбуватися щодо якості власного палива, і в неї є побоювання, що порівняльний аналіз експлуатаційних властивостей палива буде не на їхню користь. Європа просто змусила та зобов’язала Угорщину, Чехію, Словаччину, Фінляндію та Болгарію, які мають реактори радянського типу ВВЕР (ВВЕР-440, ВВЕР-1000), провести переговори з компанією Westinghouse щодо постачання ядерного палива саме в частині виконання положень «Енергетична безпека ЄС». Так само відбувається і в нашій країні в рамках дослідно-промислової експлуатації американського палива - Держатомрегулювання України здійснює державний нагляд за дотриманням національних норм та правил з ядерної та радіаційної безпеки в цьому процесі з 2005 р., з першого завантаження ТВЗ-W в активну зону енергоблока.

- Як себе поводить паливо Westinghouse та які проблеми виникли при використанні його на українських АЕС?

- Нічого поганого про це паливо я сказати не можу, воно поводить себе досить добре. Основною проблемою російського палива є негерметичність таблеток-збірок, якщо збірка розгерметизовується, то забруднюється перший водяний контур – це т.з. «відмова палива». Ядерне паливо Westinghouse за весь час використання з 2004 р. має нульову «відмову». В березні 2010 р. розпочалася дослідно-промислова експлуатація палива Westinghouse в активній зоні енергоблоку №3 ЮУАЕС (42 збірки). У 2011 р. кількість таких збірок на третьому енергоблоці 3 ЮУАЕС була доведена до 84-х, а в другий енергоблок завантажили перша партію – 42 збірки.

Так, проблеми дійсно виникали. У 2012-2013 рр. процес ліцензування палива Westinghouse був частково призупинений, оскільки під час планово-попереджувальних ремонтів фахівці виявили деформацію та пошкодження декількох ободів дистанційних решіток на трьох тепловиділяючих збірках виробництва Westinghouse на другому енергоблоці Южно-Української АЕС. Але ці проблеми виникли через те, що збірки Westinghouse були розташовані по сусідству з російськими ТВЕЛ, які мають іншу жорсткість й на четвертому році експлуатації скручуються та викривлюються. Тому й виникла проблема при видаленні дистанційних решіток.

Нині співпраця з Westinghouse відновлена, та лютому 2016 р. на п'ятий енергоблок Запорізької АЕС приїхала перша партія палива Westinghouse - 42 збірки.

- Яким може бути співвідношення у відсотковому виразі?

- Це досить складне питання. 100% палива Westinghouse - це також неправильно, потрібна конкуренція. Наприклад, французька компанія AREVA може забезпечити Францію ядерним паливом на 100%, але у 2007 р. Еlectricitе de France (EDF) віддали частину ринку Westinghouse (30%) для того, що б зменшити апетити власного виробника – це конкуренція й це нормально.

Я була присутня коли таке саме запитання задавали президенту НАЕК Юрію Недашківському. Він відповів, що співвідношення може складати 70% - Росія та 30% - Westinghouse. В першу чергу - це економічна вигода.

Я проти того, щоб співпрацювати з країною-агресором, але це питання як політики, так і економіки. Україна, перш за все, має технічну проблему - у нас технічно немає виходу. Ядерне паливо - це не газ, який можна качати реверсом. Необхідне нам паливо виробляють тільки дві компанії в світі, й це потрібно враховувати, оскільки - це наша безпека!

- У німецького математика та фізика Йоганна Карла Гауса є такий вислів: «Нічого не зроблено, якщо щось залишилося недоробленим…» Чи є перспективи у вітчизняної атомної генерації?

- На мій погляд, нинішнє керівництво країни не зовсім усвідомлює, що розвиток атомної генерації - це престиж країни - це показник технологічності економіки – це світова технологічна еліта! Розвинуті держави зі стабільною економікою розуміють, що запаси нафти та газу не вічні, й саме тому в світі зараз будується 65 атомних блоків.

Я з оптимізмом дивлюсь в майбутнє… але непослідовність державної політики, в тому числі й щодо ядерної енергетики, гальмує всі процеси розвитку держави в цілому. Останні заяви чиновників Міненерго прямо суперечать «Стратегії національної безпеки України». В ній чітко прописано: «Енергетична безпека є невід’ємною складовою економічної та національної безпеки, необхідною умовою існування і розвитку держави. …гарантування енергетичної безпеки - це досягнення стану технічно надійного, стабільного, економічно ефективного та екологічно прийнятного забезпечення енергетичними ресурсами економіки й соціальної сфери країни, а також створення умов для формування і реалізації політики захисту національних інтересів у сфері енергетики... При цьому необхідно впроваджувати екологічно чисті технології спалювання вугілля, підвищувати безпеку АЕС та збільшувати участь України у проектах диверсифікації виробництва та постачання ядерного палива».


«Україна без атомної енергетики не обійдеться, але необхідний стратегічний баланс»


Розвиток – це будівництво нових об'єктів, модернізація та капітальні ремонти. Україна ВЖЕ (!) повинна серйозно думати про заміщення потужностей. З 15 робочих енергоблоків, трьом вже було продовжено понадпроектний період - це 1 та 2 енергоблоки Рівненської АЕС (строк служби до 2021 р.); це перший енергоблок Южно-Української АЕС (додатково 10 років). Й не факт, що цім енергоблокам продовжать строк експлуатації ще раз, можуть почати виведення з експлуатації. До 2020 р. спливає термін проектної експлуатації ще 9 атомних енергоблоків.

Схожа ситуація склалася й у світовій атомній енергетиці, де протягом 2010-2020 рр. приблизно 80% енергоблоків АЕС вичерпають проектний ресурс. Й всі ці країни чудово розуміють принцип, що майбутнє закладається в минулому, й Україна повинна над цим думати – стратегічно! Тому що від початку будівництва до введення в експлуатацію енергоблоку спливає в середньому 10 років, і в найближчі п’ять років пріоритетними повинні стати інфраструктурні проекти та вкрай важливий для України проект з будівництва Централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива.

Оптимізм є! Україна приєдналась до Паризької конвенції (Рамкова конвенція ООН про зміну клімату), де підписала зобов’язання по викидах парникових газів та про обмеження викидів на великих спалювальних установках (Директива 2001/80/ЄС). Для того, щоб у повному об’ємі виконати вимоги Директиви 2010/75/ЄС по зниженню викидів, по оцінкам компанії ДТЕК, необхідно – 23,595 млрд євро. Сьогодні, коли значна частка викидів парникових газів припадає на енергогенеруючі підприємства (ТЕС, ТЕЦ), ядерна енергетика, яка використовує для виробництва енергії низьковуглецеву технологію, набуває ще більшого значення. Саме тому я вважаю, що Україна без атомної енергетики не обійдеться, інша справа – необхідний стратегічний баланс.

Я підтримую відновлювану енергетику, й зрозуміло, що в тепловій генерації краще було б використовувати газ - це більш екологічно, та дає більші маневрені потужності. Саме тому потрібно будувати нові газотурбінні установки для забезпечення маневрування, й звісно ж закінчувати недобудовані об’єкти на великих ГЕС. В нашій країні є й обладнання, й кваліфіковані кадри – нам необхідно тільки правильно це все застосовувати та використовувати. Створення конкурентного середовища на ринку електроенергії України - впровадження нової моделі ринку електроенергії, орієнтованої на споживача, могло б стати ключовим чинником, який позитивно вплине на розвиток як атомної генерації, так і всієї електроенергетики України.

На жаль, поки що жодних рішучих кроків у цьому напрямку не зроблено...

*Асоціація «Український ядерний форум» заснована провідними підприємствами ядерно-енергетичного комплексу України у 2008 р. З 2011 р. є асоційованим членом Європейського атомного форуму, що об'єднує понад 850 компаній ядерно-промислової галузі ЄС.

P.S. Підсумком розмови щодо вітчизняної атомної генерації стане проведення Центром дослідження енергетики круглого столу на тему: «Атомна енергетика України. Маневрування - сліпий ризик чи безпечна економічна доцільність?»

 

 Бесіду вела Наталія Дегтяренко

ОПЕРАТИВНА СТАТИСТИКА