НОВИНИ
ОПЕРАТИВНА СТАТИСТИКА
Інтерв’ю

«Мирний атом» - експеримент довжиною в життя (частина 2)

27 Січня 2016 23:00

Продовжуючи розмову про зону відчуження, варто також згадати, що президент України Петро Порошенко своїм Указом «Про заходи у зв'язку з 30-річчям Чорнобильської катастрофи» доручив Кабміну до 1 липня 2016 р. переглянути та уточнити межі територій Чорнобильської зони відчуження. Уряд до липня має внести пропозиції щодо створення Чорнобильського біосферного заповідника, а також забезпечити перегляд та уточнення меж територій зон відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи та провести інвентаризацію земель, їх належне оформлення та реєстрацію.


У світлі цих змін я звернулась до народних депутатів з профільних комітетів, експертів та фахівців, що безпосередньо працюють у зоні відчуження, з проханням пояснити, як саме буде виконуватись Указ президента України та які перспективи можливого розвитку Зони.

Оцінки та роздуми експертів

Одне з питань, яке й досі викликає неоднозначні коментарі, є питання щодо нагальної необхідності у повній зупинці ЧАЕС на вимогу світової спільноти у 2000 році.

Голова Комітету ВР України з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Микола Томенко:
«Зупинивши в 2000 році Чорнобильську АЕС, Україна виконала свої зобов'язання перед міжнародною спільнотою (Меморандум про взаєморозуміння між урядами країн «Великої сімки», Єврокомісією та Україною) щодо закриття ЧАЕС. Це питання завжди було більш політичним, ніж технічним. Й саме з політичних міркувань ЧАЕС було зупинено попри те, що обладнання не відпрацьовало свій технічний ресурс.
На мій погляд, якщо б станцію не зупинили, вона б мала змогу самостійно «заробити кошти» й на заходи зі зняття з експлуатації діючих енергоблоків, й на будівництво «Укриття», й на будівництво та експлуатацію сховищ «Вектор», ЦСВЯП, СВЯП-2.
Після аварії на Чорнобильській АЕС й уряд Радянського Союзу, й уряди інших країн виділили колосальні кошти на здійснення комплексу заходів з підвищення безпеки реакторів типу РБМК (саме такі реактори працювали на ЧАЕС). І вони й досі успішно й безаварійно працюють. Також вважається, що на дострокове закриття ЧАЕС могла вплинути конкуренція енергетичних компаній, які були не зацікавлені в дешевій електроенергії України на ринку Європи».
 
Ігор Грамоткін
Генеральний директор Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська атомна електростанція» Ігор Грамоткін:
«Останній діючий енергоблок ЧАЕС зупинили 15 грудня 2000 р. На превеликий жаль, зараз я можу впевнено сказати, що це було поспішне рішення. Україна не була готова до цього відповідального кроку ні організаційно, ні технічно, ні фінансово. Ми й досі в повній мірі не усвідомлюємо, як правильно виводити з експлуатації такий складний об'єкт як АЕС, тим паче реактор, який пройшов позапроектну аварію. Виведення атомної станції з експлуатації - це вкрай дороге «задоволення». Середній кошторис таких робіт у світі оцінюється в межах 50-80% від загальної вартості об'єкту (середня вартість нового блоку коливається в межах 5 - 6 млрд дол.). При цьому об’єкт повинен бути умовно чистим.
Територія Чорнобильської станції має високий рівень радіаційного забруднення. Протягом останніх років працівники ЧАЕС виконували роботи по вилученню відпрацьованого ядерного палива із зупинених атомних блоків. Зараз у сховищі відпрацьованого ядерного палива (СВЯП), на території промислового майданчика знаходиться все кондиційне ядерне паливо, але в першому й другому енергоблоці досі залишається пошкоджене некондиційне паливо. Його теж потрібно вилучати й переміщувати в спеціальні ядерні сховища.
Наразі складний процес зняття ЧАЕС з експлуатації триває: вже виведено з експлуатації близько 60% устаткування, виконується демонтаж машинного залу, демонтаж зовнішнього устаткування. Проте за всі ці роки ми жодного разу не отримали 100% фінансування. Зазвичай це 50-60% від необхідних потреб».
 
Ольга Кошарна
Директор з питань інформації та зв’язків з громадськістю Асоціації «Український ядерний форум», провідний експерт з ядерної енергетики Ольга Кошарна:
«У листопаді 2000 р. третій енергоблок ЧАЕС був зупинений через течі першого контуру. Оскільки вже було прийнято рішення про зупинку останнього енергоблоку, то ремонтувати його вже не мало сенсу. Крім того, на той час рівень безпеки ще діючого енергоблоку вже не відповідав національним нормам та правилам з ядерної та радіаційної безпеки, зокрема НПА «Загальні положення безпеки атомних станцій (ЗПБ-2000). Ними визначалось, що безпека АЕС повинна забезпечуватися шляхом послідовного створення системи бар’єрів на шляху поширення іонізуючого випромінювання і радіоактивних речовин, та системи заходів з захисту цих бар’єрів.
За результатами розслідування Держатомнагляду СРСР, яке було проведено після аварії на ЧАЕС, однією із головних причин вважаються серйозні недоліки в конструкції реакторів типу РБМК («рос.» - реактор большой мощности канальный). Саме через небезпечність експлуатації реакторів типу РБМК у 2009 р. Литва була вимушена зупинити Ігналінську АЕС, як одну з вимог вступу до ЄС.
Ви пам’ятаєте, що перший енергоблок був зупинений 30 листопада 1996 р., після пожежі у машинному залі 11 жовтня 1992 р. зупинили другий. «Святкова» зупинка третього енергоблоку ЧАЕС за участю президента Л. Кучми 15 грудня 2000 р. фактично була «красивою картинкою для телекамер», оскільки енергоблок був підключений лише на 5% потужності».
 

В ході розмови, торкнулись й найгострішого для нашої країни питання - про технічні й фінансові можливості у вирішенні проблем, що існують в процесі завершення робіт по введенню в експлуатацію об’єкта укриття «Арка» та сховищ – «Вектор», ЦСВЯП, СВЯП-2.

Микола Томенко
Голова Комітету ВР України з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Микола Томенко:
«Наразі першочерговою проблемою є фінансування. Оскільки при виході на проектну потужність об'єктів по поводженню з ВЯП (відпрацьоване ядерне паливо) та РАВ (радіоактивні відходи) ДСП «Чорнобильська АЕС» буде потрібне додаткове щорічне фінансування в розмірі 180,54 млн грн: 30,46 млн грн на експлуатацію комплексу з виробництва металевих бочок та залізобетонних контейнерів для зберігання радіоактивних відходів ДСП «ЧАЕС»; 79,08 млн грн на експлуатацію СВЯП-2; 24,31 млн грн на експлуатацію інших установок із поводження з РАВ та ВЯП; 18,99 млн грн на експлуатацію заводу з переробки рідких радіоактивних відходів; 27,70 млн грн на експлуатацію промислового комплексу з переробки твердих радіоактивних відходів.
У 2016-2017 рр. після введення в експлуатацію нового безпечного конфайнменту (НБК) буде потрібне додаткове щорічне фінансування в розмірі 50 млн євро».
 
Ігор Грамоткін
Генеральний директор Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська атомна електростанція» Ігор Грамоткін:
«З остаточною реалізацією проекту сховища відпрацьованого ядерного палива «сухого» типу - СВЯП-2 виникли проблеми. Наразі існує дефіцит коштів майже в 100 млн доларів, який виник внаслідок курсової різниці. Ви пам’ятаєте, що основними донорами проекту є європейські країни й всі внески на рахунки фонду ядерної безпеки перераховувались у євро. Однак підрядником проекту є американська компанія, з якою за умовами контракту розрахунок ведеться в доларах. Через коливання курсу (зниження курсу євро – Ред.) й виник дефіцит фінансування. Під час проведення останньої асамблеї донорів ми повідомили про цю проблему. Більш того, саме завдяки зусиллям ЄБРР, а також окремій підтримці Німеччини, донори погодились із необхідністю додаткових грошових внесків для ліквідації дефіциту, що виник. Європейці дуже відповідальні люди у питаннях безпеки! Вже зараз фахівці зі всього світу приїздять до нас, щоб взяти участь у роботах та «набратись» досвіду. Представники ЄБРР запевняють, що докладуть усіх зусиль щоб будівництво нового безпечного конфайнменту над аварійним четвертим енергоблоком ЧАЕС, та будівництво СВЯП-2 було профінансоване в повному обсязі до повної реалізації проектів.
Україну дуже сильно підтримує Японія, оскільки японці як ніхто інший зацікавлені у співпраці щодо проблем, пов’язаних зі зберіганням та дослідженням як ядерних відходів, так і відпрацьованого ядерного палива всіх типів. Ця країна дуже активно допомагає нам у реалізації всіх проектів, і зі свого боку запевняє, що зробить все необхідне, щоб довести проекти до завершення.
Чи продовжиться європейська грошова підтримка з реалізації програм безпеки після завершення робіт та вводу в експлуатацію НБК, поки невідомо. За попередніми домовленостям, подальше фінансування Україна зобов’язалась виконувати самостійно, але в нинішніх економічних умовах без допомоги країн-донорів ми напевно не обійдемось. Ви знаєте, що у 2016 р. виповниться 30 років з моменту аварії. Українська делегація запросила 28 країн-донорів у квітні 2016 р. провести засідання асамблеї країн-донорів Чорнобильського фонду «Укриття» в Україні. Всі представники країн-донорів з’їдуться до нас, відвідають промисловий майданчик й особисто ознайомляться з ходом робіт та, сподіваємось, приймуть рішення щодо подальшої співпраці».
 
Ольга Кошарна
Директор з питань інформації та зв’язків з громадськістю Асоціації «Український ядерний форум», провідний експерт з ядерної енергетики Ольга Кошарна:
«Діяльність по зняттю з експлуатації Чорнобильської АЕС та виконання різних проектів у рамках цієї діяльності здійснюється на підставі ліцензії Держатомрегулювання. Відповідно до якої до 2065 року Державне спеціалізоване підприємство «Чорнобильська атомна електростанція» (ДСПЧАЕС) має повністю забезпечити інфраструктуру для поводження з відпрацьованим ядерним паливом та радіоактивними відходами (РАВ), а саме: сховище відпрацьованого ядерного палива (СВЯП-2); завод з переробки рідких радіоактивних відходів (ЗПРРВ); промисловий комплекс для поводження з твердими радіоактивними відходами (ПКПТРВ) та т.і.
Всі ці проекти, а також новий безпечний конфаймент (НБК) фінансуються коштом міжнародної допомоги ЄБРР. Проект з будівництва централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива (ЦВЯП) повністю фінансується НАЕК «Енергоатом».
Наразі в проекті НБК існує проблема дефіциту коштів, оскільки кошторис був схвалений у 1998 р., а сам проект - унікальний, то бюджет неможливо було скласти коректно через відсутність досвіду спорудження таких об’єктів. Що стосується СВЯП-2, то роботи здійснюються відповідно до графіка, а введення в експлуатацію заплановане вже в цьому році.
Промисловий комплекс для поводження з твердими радіоактивними відходами складається з декількох Лотів: lot-0 - тимчасове сховище для зберігання низько та середньої активності джерел іонізуючого випромінювання та високоактивних радіоактивних відходів; lot-1 - установка вилучення твердих РАВ; lot-2 - завод з переробки твердих РАВ; lot-3 - спеціально обладнане приповерхневе сховище твердих РАВ на майданчику «Вектор». Лоти 0 та 3 - вже введенні в експлуатацію. Лоти 1, 2 – проходять етап введення в експлуатацію. Також на території комплексу «Вектор» (державне спеціалізоване підприємство «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» (ДСП «ЦППРВ»), продовжується будівництво приповерхневих сховищ для захоронення РАВ у залізобетонних контейнерах та відкритих й великогабаритних РАВ.
На жаль, завершення будівництва затримується, усі об’єкти, будівництво яких ведеться з 1995 р., ще у 2010 р. вже були на завершальному етапі (готовність складала понад 90%). Проте, в останні чотири роки на цьому довгобуді роботи майже не ведуться. Такий стан вказує на суттєві недоліки системи управління у сфері поводження з РАВ».
 
Сергій Парашин
Голова громадської ради державного спеціалізованого підприємства (ДСП) «Чорнобильська АЕС» Сергій Парашин:
«Поводження з радіоактивними відходами в Україні виглядає досить сумно. Ця робота завжди вважалась не першочерговою та фінансувалась за залишковим принципом. Річ у тому, що радіоактивні відходи лежать собі тихесенько і нібито нікого не чіпають, й більшість людей вважають, що можна взагалі нічого не робити. Тому, на превеликий жаль, зараз ми можемо із певністю констатувати, що за останні 10-15 років в зоні відчуження такі роботи практично не виконувались. Не було такої першочергової мети. Напевно саме тому й досі не закінчений комплекс «Вектор». Так, його готовність становить 95%, але він до кінця не завершений. На мій погляд, нинішнє керівництво Зони в першу чергу має зосередитись саме на питанні ядерних відходів, оскільки всі ці відходи наразі сконцентровані та перебувають виключно в тимчасових сховищах. Те ж саме стосується й рідких радіоактивних відходів як від самої ЧАЕС, так і з декількох атомних станцій України.
Радіоактивні відходи вимагають більшої поваги до свого існування та нового цільового завдання щодо їх утилізації та захоронення. Ми зобов'язані «прибрати за собою сміття»! Зараз ця робота виконується незадовільно. Саме тому нове керівництво Зони повинно докласти всіх зусиль та зробити все необхідне для активізації процесів, пов'язаних із будівництвом та введенням в експлуатацію спеціальних сховищ таких як «Вектор», СВЯП-2, що призначене саме для зберігання відпрацьованих паливних збірок, накопичених на ЧАЕС та ЦСВЯП».
 

Розмовляючи про такі важливі для нашої держави проекти, звісно згадали й про найбільші за 29 років пожежі в зоні відчуження, й про скандальне призначення та «плідну працю» нового очільника Зони - Юрія Антіпова. Настільки «плідну», що довелось втручатися представникам ЄБРР! Я поцікавилась в експертів, як всі ці події вплинули на строки виконання робіт та на репутацію України?

Микола Томенко
Голова Комітету ВР України з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Микола Томенко:
«На жаль з приходом Юрія Антіпова прийшла й некомпетентна та непрофесійна команда, що не була готова вирішувати технічні завдання, які існують в зоні відчуження. За п’ять місяців роботи його «команда» не тільки здійснила необґрунтоване втручання в діяльність міжнародних організацій, але й встигла запровадити значні корупційні схеми. Я особисто звернувся до президента України та Кабміну, щоб вирішити це питання».
 
Сергій Парашин
Голова громадської ради державного спеціалізованого підприємства (ДСП) «Чорнобильська АЕС» Сергій Парашин:
«В рамках люстраційних процесів та боротьби з корупцією в жовтні 2014 р. з посади гендиректора Державного агентства з управління зоною відчуження був звільнений його очільник. А в травні 2015 р. боротися з корупцією доручили Юрію Антипову, який, на жаль, виправдав свою некомпетентність. За часів його «керування» виникли великі проблеми з будівництвом нового конфайнменту. Зокрема, підрядникам перестали видавати та оновлювати спецдозволи. Більш того, його діяльність загрожувала зривом планів та графіків виконання робіт з будівництва та введення в експлуатацію вже збудованих об'єктів, а також величезними збитками іноземних організацій й компаній. Але після втручання представників ЄБРР, країн-донорів та неодноразових звернень представників ЧАЕС, Кабмін не тільки звільнив Антіпова, але й розпочав розслідування його діяльності.
Зараз ситуація повністю стабілізована, всі роботи відбуваються у відповідності із планом та за графіком. Фінансування було повністю відновлено, й в 2015 р. роботи на об'єктах відбуваються досить активно. Закінчення будівництва та експлуатаційні роботи по новому конфайнменту, як і заплановано, відбудуться в кінці 2017 р.».

ЧАЕС

Ну й останнім важливим питанням, що періодично «розбурхує уми» журналістів, власників туристичних агенцій, які організовують т.з. «сталкерськи тури» в Зону, та й пересічних українців (особливо жителів Київської обл.) є питання: чи буде все ж таки змінено контур зони, й чи стане зона відчуження заповідником?

Микола Томенко
Голова Комітету ВР України з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Микола Томенко:
«Питання створення біосферного заповідника на території Зони піднімається вже давно. До його вирішення активно приєднався й наш Комітет. Наразі, відповідно до Указу президента України від 14.12.2015 р. № 702/2015 «Про заходи у зв'язку з 30-ми роковинами Чорнобильської катастрофи» КМУ, в шестимісячний строк, доручено внести пропозиції щодо створення Чорнобильського біосферного заповідника. Його пропонується створити та підпорядкувати саме зоні відчуження, при цьому статус території Зони та виконання завдань, передбачених Концепцією щодо діяльності в зоні відчуження, буде збережено».
 
Ігор Грамоткін
Генеральний директор Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська атомна електростанція» Ігор Грамоткін:
«Розмови про створення в Зоні біосферного заповідника та скорочення 30-кілометрової зони до 10 км ведуться давно, але що робити з вивільненими землями, ніхто не знає. Торочаться розмови про їх господарське освоєння, про заселення й т.і. У реальності щільність населення півночі України в чотири рази нижча, ніж в середньому по країні. Наприклад, в Іванківському районі (Київська обл.) - 8,5 осіб на 1 кв км, тоді як в середньому по Україні - 75 чол на кв км. Якщо вже для країни принциповим питанням є такого роду діяльність (будівництво, бізнес, сільське господарство – Ред.), то чому б не приділити увагу чистим, прилеглим до Зони територіям, які аж ніяк не страждають від підвищеної уваги.
Більш того, частина території Зони вже ніколи не буде придатною для проживання людей. Тут є території, на яких назавжди, принаймні в найближчі декілька тисяч років, перебування людей буде жорстко регламентоване правилами безпеки!
На моє переконання, в найближчі декілька років Зона не стане заповідником! По-перше, тому, що зміна статусу Зони у правовому полі та її подальший перехід в заповідний фонд – це без перебільшення колосальні грошові затрати, до яких наша країна в нинішніх умовах просто не готова. Спонсорів та меценатів поки що теж немає…
Чорнобильська зона, з якої 30 років тому евакуювали 116 тисяч людей, вже й так стала заповідником. За останніми дослідженнями, які робили британські науковці, популяції різних тварин тут зростають досить стрімко. Нині в зоні відчуження проживає понад 400 видів тварин, з яких близько 60 занесені в Червону книгу України і європейські охоронні списки. На ці землі окрім звичайних вовків, оленів, кабанів, лосів, повернулись ведмеді, зубри та рідкісна європейська рись».
 
 
Ольга Кошарна
Директор з питань інформації та зв’язків з громадськістю Асоціації «Український ядерний форум», провідний експерт з ядерної енергетики Ольга Кошарна:
«Що стосується зміни статусу території зони та зменшення її контуру до 10 км, то це питання вкрай складне. Наприклад, тільки одне питання: якщо буде створений заповідник, хто буде відповідати за будівництво та підтримку доріг? Дороги - це одна з головних умов, необхідних для зняття з експлуатації ЧАЕС та функціонування комплексів поводження з РАВ. Ці дороги, що будуть проходити через територію заповідника? Тому таке питання потребує комплексного підходу та оцінки доцільності створення заповідника, включаючи фінансово-економічні ризики та визначення відповідальності підприємств та відомств в окремих сферах діяльності в зоні відчуження. За моєю інформацією, така комплексна робота та такий аналіз не проводились».
 
Сергій Парашин
Голова громадської ради державного спеціалізованого підприємства (ДСП) «Чорнобильська АЕС» Сергій Парашин:
«Необхідно чітко розуміти, що радіація не осіла рівномірно тільки навколо ЧАЕС, вона забруднила територію острівцями. Деякі ділянки землі у 20-кілометрової Зоні небезпечніші, ніж територія безпосередньо біля АЕС. На цих ділянках радіаційний фон подекуди сягає 1200 мкР-год! Й це при тому, що біля самої станції радіаційний фон практично зберігається в межах біля 300 мкР-год. Наприклад, в місті Чорнобиль дозиметри зазвичай фіксують фон у 18-20 мкР-год, при цьому в Києві радіаційний фон, в середньому, становить 11 мкР-год. Саме тому зовсім не зрозуміло, за яким принципом буде змінюватись контур Зони, за якими принципами та характеристиками її скоротять до 10 км. Тим паче, що на всі ці заходи й на зміну контуру, й на організацію заповідника в бюджеті країни грошей немає.
З приводу заповідника можу додати, що з точки зору природи він вже існує! Більш того, я глибоко переконаний, якби Радянський Союз й досі існував, то вже до початку XXI ст. об'єкту «Укриття» не було б! Радянський Уряд доклав би всіх зусиль та повністю розібрав четвертий енергоблок ціною життя сотень тисяч людей. Ви пам’ятаєте, що в ті часи й в тій країні вартість людського життя мала суто умовну цінність. Рано чи пізно людство впорається зі зруйнованим енергоблоком, який накоїв багато бід. Рано чи пізно люди знову повернуться на покинуту землю, але 10-кілометрова зона біля станції назавжди залишиться «мертвою землею», принаймні в найближчі 24 тисячі років. Ви ж розумієте, що радіація не має ні кольору, ні запаху, ні смаку, а природа, позбавлена впливу людини, рано чи пізно все одно поверне собі своє».
 

Отже в підсумку маємо: активні роботи відбуваються на двох об’єктах – на будівництві нового конфайнменту та на будівництві сховища відпрацьованого ядерного палива (СВЯП-2). Експерти запевняють, що ці об’єкти будуть завершенні у визначенні строки. Будемо сподіватись, що новий очільник Державного агентства з управління зоною відчуження Віталій Петрук буде кращим керівником, ніж попередник, та своєю професійною роботою прискорить загальмовані процеси з будівництва сховищ.

Що ж стосується створення заповідника, мушу погодитись із доволі скептичною, але, на мій погляд, об’єктивною оцінкою - нема в країні грошей, щоб до липня 2016 року зробити з Зони заповідник! Заповідник - це не табличка з написом на в’їзді на територію, це, в першу чергу, велика комплексна робота, а тим паче на місцевості, яка зазнала та зазнає радіаційного забруднення, та не перестає бути об’єктом небезпеки світового масштабу. На мій особистий погляд, Указ президента «Про заходи у зв'язку з 30-річчям Чорнобильської катастрофи» ні що інше, як чергова «активна робота» з боку урядовця щодо чергової «круглої» дати. На кшталт: «Як би його «по-новому» відсвяткувати 30-ту річницю?! Як прийняти представників країн-донорів? Стоячи? Сидячи? Лежачи?!»

Що ж, поживемо – побачимо…


Наталія Дегтяренко

ОПЕРАТИВНА СТАТИСТИКА