НОВИНИ
ОПЕРАТИВНА СТАТИСТИКА
Блог / Олександр Харченко
Олександр Харченко
всього матеріалів: 22

Перше правило: Не брехати про ринок газу

19 Червня 2020 13:35

«Не можна брехати під час дискусії. Всі ваші аргументи будуть зруйновані, як тільки люди побачать, що хоч один з них неправдивий».

Це один з постулатів курсу публічної дискусії в лондонському Королівському інституті публічних комунікацій. Схоже, члени робочої групи з питань функціонування ринку природного газу Експертної Ради при Міненерго про це правило не чули.

Оприлюднені цією групою рекомендації щодо скасування з 1 липня так званого ПСО — а, простіше — щодо запровадження, нарешті, для населення ринку газу — просто фантастичний документ.

З шести пунктів документа, в чотирьох — неправда і маніпуляції, акуратно сформовані так, що після прочитання стає ясно — писали їх справжні патріоти бізнесу Дмитра Васильовича Фірташа в Україні (Власник компанії РГК, якій належить більшість операторів газорозподільчих мереж — ред.).

Спробую пояснити по пунктах (документ з рекомендаціями абсолютно публічний, його легко знайти і в ФБ, і в інтернеті).

Отже, пункт перший: «скасування ПСО для населення може створити ситуацію, коли певні групи населення не будуть мати постачальників».

Слухайте, а існування Регулятора (НКРЕКП) і уряду у нас робочою групою взагалі не береться до уваги? Бо саме Регулятор та Кабмін мають вжити заходів згідно законодавства, щоб захистити споживачів від ситуації, коли через відмову газзбуту — наявного сьогодні монополіста, 75% якого належать пану Фірташу — їм може бути припинене постачання.

Сьогодні саме ПСО (PSO, public service obligation, себто покладені на комерційну компанію урядом спеціальні зобов’язання) цементують присутність у ланцюжку постачання компаній, які насправді не можуть виконувати свої обов’язки перед клієнтами — бо не вміють вести бізнес інакше, ніж отримавши від державного «Нафтогазу» (який, до речі, є цілком комерційною компанією і має показувати високі фінансові результати) газ по постанові уряду і не сплативши за нього в повному обсязі.

А от для захисту споживача закон тут передбачає окремий механізм «постачальника останньої надії». Якщо газзбут відмовився постачати людині газ — такий постачальник підключається автоматично.

Але! Коли читаєш пункт два рекомендацій, стає ясно, що насправді члени робочої групи про механізм «постачальника останньої надії» добре обізнані.

Навіть придумали, як викрутити так, щоб і тут Дмитро Васильович не залишився без копійчини.

Тому пропонують провести регіональні конкурси на визначення «Постачальника останньої надії» (ПОН). Саме регіональні. «Це збільшить можливості для конкуренції» (пряма цитата).

На цьому місці я розчулився практично до сліз. Бо ж насправді, чим більше ринок, тим більше постачальників та, відповідно, вища конкуренція.

Найбільший інтерес українців — стати частиною європейського ринку — тоді в Україні з’явиться ще більше конкуренції на ринку газу, а відповідно і пропозиції стануть привабливішими.

Сподівання членів робочої групи, судячи з усього, прямо протилежні: маленькі регіональні «шматочки» мало кого зацікавлять і газзбути дуже легко отримають і цей інструмент собі у кишеню.

Державна ж компанія продовжить постачати їм газ, тепер вже як «постачальникам останньої надії» — і знов без надії на повну оплату.

Цікаво, а хто взагалі очікується на регіональні конкурси в Донецьку та Луганську область?

Це не зважаючи на те, що в Україні на сьогодні є тільки національний ринок газу (як це визначено законодавством), а мрії про газовий сепаратизм такого ґатунку, сподіваюсь, залишаться тільки мріями.

Так, поступово ми дійшли до пункту три. «Потрібно закріпити в оновленій Постанові КМУ №867 умови обов’язкової поставки „Нафтогазом“ газу для теплокомуненерго (ТЕК) та для побутових споживачів, які не мають постачальників».

Реально цей текст означає: дозволити теплокомуненерго (ТКЕ) та газзбутам в принципі платити за газ «Нафтогазу» тільки тоді, коли в них буде для такої виплати час та натхнення.

Себто, як показує досвід, практично ніколи. Комунальні ТКЕ та приватні газзбути отримають газ. А державний «Нафтогаз» буде думати, де його брати та чим сплачувати. Гарний бізнес, без жартів.

В четвертому пункті документ рекомендує ще додати «плюшок» газзбутам і примусити «Нафтогаз» оголошувати ціну на газ саме тоді, коли їм (не споживачам, а саме газзбутам) це буде зручно (загорнуто це все в велику кількість слів, щодо європейських хабів та складних методик).

Треба визнати, що ті тези, які знаходяться в п’ятому та шостому пунктах, я щиро підтримую. Бо це рекомендації Кабінету міністрів України (таки члени робочої групи про його існування знають), вони можуть терміново вирішувати проблеми заборгованості на ринку газу та визначити методологію компенсації компаніям, що працюють під PSO.

Але коли попередні чотири пункти прописані в форматі: не дамо спустошити кишені українського газового олігарха у вигнанні... То і тут вже автоматично шукаєш «вуха» з Відню.

Нагадаю, Фірташ у Відні під арештом і вже кілька років судиться за те, аби не бути екстрадованим до США, де його напевне очікує тюрма за корупцію.

ОПЕРАТИВНА СТАТИСТИКА