loading...

Забули пароль?
×
Вхід / Реєстрація / Підписатися на розсилку
Поля з відміткою * обов'язкові для заповнення

 


Центр досліджень енергетики

На межі фолу. Чому варто готуватися до екстремального зимування

12.10.2016
На межі фолу. Чому варто готуватися до екстремального зимування
У своїх потугах з "підготовки до зими" уряд вперто товчеться на обмежених варіантах постачання палива, які повністю залежні від рішень Москви.
 

"Забезпечення сталого проходження осінньо-зимового періоду — одне з основних нагальних завдань уряду". (Віце-прем'єр Володимир Кістіон)

"Проблем з підготовкою до осінньо-зимового періоду немає. Ми готові і за балансом, і за запасами повною мірою". (Міністр енергетики Ігор Насалик)

"Усі брешуть". (Доктор Хаус)

 

Третю добу на вулиці ллє холодний дощ.

У країну прийшла справжня осінь, а отже, не за горами зима. За прогнозами, вона буде холодна та сніжна.

Чи готовий український паливно-енергетичний комплекс до зими? А до справжньої зими? Відповіді на ці питання, на жаль, невтішні.

Готовність енергетики до зими оцінити нескладно.

Варто лише зрозуміти, чи справні генеруючі потужності, чи достатньо вугілля на складах електростанцій, чи достатньо в підземних сховищах газу, чи в порядку мережі, чи є альтернативні шляхи постачання палива на випадок дефіциту.

Ми не будемо розглядати всі озвучені питання, зосередимося лише на наявності палива та безпеці маршрутів постачання. Адже якщо палива нема, то стан енергоблоків чи мереж не має особливого значення.

Почнемо з вугілля. Як відомо, в українській енергосистемі працює 15 вугільних теплових електростанцій (ТЕС), половина з яких працює на вугіллі газової групи (марки Г та ДГ), а інша половина — на антрациті (марки А та П).

Якщо газова група вугілля видобувається на територіях, підконтрольних Україні, то антрацитова — лише на непідконтрольних територіях. Головним критерієм готовності енергосистеми до осінньо-зимового періоду є наявність та обсяг накопичення вугілля на складах ТЕС на початок опалювального сезону.

На момент написання цієї статті на складах українських ТЕС знаходилося 1,3 млн тонн вугілля всіх марок, з яких 600 тис тонн — антрацити, решта — газове вугілля. Багато це чи мало? Кілька цифр для порівняння.

У цей же час в 2014 році, коли зима була надзвичайно складною для енергосистеми — застосовувалися навіть віялові відключення споживачів, на складах ТЕС було 1,6 млн тонн вугілля, а в 2015 році — 2 млн тонн.

За розрахунками українських та іноземних експертів, на складах повинно бути не менше 3 млн тонн вугілля. Однак профільний міністр каже, що все гаразд.

Більше того, тижні два тому міністерство знизило план накопичення вугілля на 1 жовтня на складах ТЕС з 2,8 млн тонн до 1,6 млн тонн. Такого собі не дозволяв навіть попередній міністр енергетики Володимир Демчишин.

Можливо, у нас є шляхи для безперебійного підвезення палива, і нам не треба його накопичувати? Ні. Якщо ситуація з газовим вугіллям ще більш-менш прогнозована, то ситуація з антрацитом — на межі фолу.

Майже весь антрацит на вітчизняні ТЕС постачається з непідконтрольних територій. При цьому з чотирьох основних маршрутів вивезення працюють лише два. Точніше сказати — півтора, адже по одному, головному, потяги їдуть лише частину доби, а у другого — дуже мала пропускна спроможність.

Виведення з ладу цих двох шляхів — питання двох пострілів з міномета. Не рятує ситуацію і варіант імпорту, озвучений міністерством та деякими компаніями. По-перше, там, де наші енергетики купують вугілля, його фізично мало, по-друге, ніхто не скасовував обмеження щодо пропускної спроможності наших портів.

Повернемося до цифр: 600 тис тонн антрациту — це максимум десять діб роботи в режимі м'якої зими, до -10°C. Далі доведеться масово вимикати споживачів, адже компенсувати половину генеруючих потужностей ТЕС буде нічим.

Втім, є ще газ. Можна увімкнути газо-мазутні енергоблоки та компенсувати відсутні вугільні. Міністр каже, що саме на це міністерство й розраховує і навіть підвищило план накопичення газу в підземних сховищах. На жаль, це теж не спрацює.

На момент написання статті в ПСГ було закачано близько 14 млрд куб м газу — теж менше, ніж у 2014-2015 роках. Цього обсягу може вистачити, якщо зима буде не гіршою за попередню, і якщо ми не використовуватимемо газ для генерації електроенергії. На жаль, і перше, і друге припущення цього разу не спрацюють.

Газу треба більше. Якщо ж його не купувати напряму в РФ, то накопичити більше неможливо — не вистачить пропускної спроможності з європейського напрямку.

Якщо припустити, що в разі критичної ситуації ми таки щось купили б у Росії, то можна було б розраховувати на генерування електроенергії на газо-мазутних блоках. Проте Росія відмовляється починати переговори у тристоронньому форматі щодо нового зимового пакету. Отже, з цього напрямку газу не буде.

Таким чином, можна констатувати вельми невтішну річ: український паливно-енергетичний комплекс до проходження осінньо-зимового періоду не готовий.

Оскільки аварійне постачання палива чи електроенергії можливе тільки з РФ, то вже зараз можна упевнено прогнозувати дефіцит електроенергії та газу і відключення електропостачання та теплопостачання споживачів у розпал морозів.

Про це, до речі, вже почали обережно говорити і керівники галузі, наприклад, в. о. директора ДП НЕК "Укренерго" в своєму останньому інтерв'ю.

Чи можна ще щось зробити? Так. Існують реалістичні варіанти вирішення проблеми дефіциту палива, і в нас ще є час. На жаль, складається враження, що керівництво галузі та держави не зацікавлене в нормалізації ситуації.

Досвід минулих років, розрахунки і поради вітчизняних та іноземних експертів ігноруються. У своїх потугах "підготовки до зими" уряд вперто товчеться на обмежених ділянках можливостей постачання палива, які повністю залежні від рішень Москви. Тож нам варто готуватися до вельми екстремального зимування.

Останні новини

20 Квітня